Альберт, або найвища форма страти

літературно-музичний перформанс
АЛЬБЕРТ, АБО НАЙВИЩА ФОРМА СТРАТИ

Ідея проекту: Оля Михайлюк

Юрій Андрухович — текст, голос
Уляна Горбачевська — голос
Марк Токар — контрабас, голос
Анатолій Бєлов — графіка
vj-group «CUBE» — відео
Віктор Новожилов — звук

«Альберт» створений за однойменним оповіданням Юрія Андруховича. У центрі дійства — історія винахідливого шахрая Альберта Вироземського, який погоджується віддати душу дияволу аби уникнути смертної кари. Але підписана кров'ю угода не спрацьовує — й одного осіннього дня року 1641-го його привселюдно спалюють посеред львівської площі Ринок. Цей твір є новою формою оповідання, яка поєднує в собі текст, прочитаний і прожитий автором на сцені, з ілюстраціями, і не лише графічними, але й музичними — від автентики до фрі-джазу. «Альберт» ніколи не буває точним повторенням себе попереднього — щоразу знаходяться нові рішення, підказані місцями, обставинами, аудиторією. Учасники ж вистави завжди готові до експерименту.

Юрій Андрухович: Ідея поєднати саме цей текст із саме такими виконавцями та саме такою візуалізацією — це щось більше і значніше, ніж режисура. Це створення особливого мистецького синтезу, відкривання потаємних можливостей тексту, про які не здогадувався навіть я, його автор.

Ольга Жук: Виставу цілком можна наводити як приклад, пояснюючи комусь, що таке Gesamtkunstwerk — тотальне мистецтво, що ґрунтується на синтезі різних форм творчості, коли сума складає значно більше, ніж її складові. Текст Юрія Андруховича, спів та вокальні імпровізації Уляни Горбачевської, анімована графіка Анатолія Бєлова, режисура та сценографія Олі Михайлюк — склали дивовижну алхімію, що переплавила жанр середньовічного мораліте у цілком сучасну історію.

Для мене — історію про те, що ми не так вже й далеко відійшли від середньовіччя, про жорстокість, із якою соціум винищує «інакшість» і мститься за свої моральні цінності.