Як виростити чоловіка в домашніх умовах

Олексій Гнатковський

Гнатковський Олексій Іванович

Дата народження – 9 листопада 1985 року

Місто – Івано-Франківськ (Україна)

Діяльність – режисер, актор

Становлення артиста

Олексій Гнатковський – український режисер, актор театру та кіно, володар звання заслуженого та народного артиста України. Першою спеціальністю, яку для себе обрав майбутня зірка сцени, була політологія. У 2008 році Олексій закінчив Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника. Та ще під час навчання у політолога за освітою розкрився акторський талант. І у 2004 році студента взяли на роботу до театру – в балет та допоміжний склад. Сам Олексій самокритично говорив, що його завданням було «посміхатися на сцені». Але поступово довіра режисерів міцнішала та молодий артист почав отримувати перші ролі. І після закінчення Інституту мистецтв ПНУ імені Василя Стефаника Олексій Гнатковський офіційно був запрошений до Івано-Франківського національного академічного драматичного театру імені Івана Франка.

Потяг до творчості у акторові розвивали авторитетні вчителі, серед яких Олексій виокремлює Ростислава Держипільсьского (директор та керівник драмтеатру ім. І. Франка, відомий новаторською режисурою), Наталку Половинку (акторка, співачка і педагогиня), Олеся Саніна (актор, оператор, кінорежисер). Це імена майстрів, які навчили майбутнього митця цінувати освіту і культуру. Адже, на переконання Олексія Гнатковського, істинним є твердження: «Талант – лише п’ять відсотків успіху. Решту досягають працею». А харизма, стиль, вміння триматися перед аудиторією, співпраця з іншими членами колективу та інші чесноти – не приведуть до широкого визнання без наполегливої роботи.

Олексій Гнатковський визнає, що інколи самородкам вдається прокласти шлях до сердець шанувальників та реалізуватися без освіти. Проте це – поодинокі випадки. І брати з них приклад не варто. Олексій свідомо обрав акторську кар’єру, хоча і досі інколи запитує себе, чи правильно вчинив. Адже акторство – це велика відповідальність та жертовність, готовність дограти роль і завершити виставу за будь-яких обставин.

Творчий шлях

З 2008 року Олексій Гнатковський – актор Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка. Кожна поява артиста на сцені – буря емоцій у залі. І хоча зірка сучасного українського театру обрав для себе драматичний жанр, його вміння перевтілюватися та розкривати різні образи – беззаперечне. І овації публіки на спектаклях за участю митця можна порівняти за своєю силою з реакцією фанатів під час концерту улюбленого гурту на музичному фестивалі. Та справжня всеукраїнська популярність прийшла до провідного актора франківського театру завдяки першій роботі в кінематографі.

Широке визнання Олексію Гнатковському принесла роль брата ватажка опришків – Івана – в історичному фільмі режисера Олеся Саніна «Довбуш». Знакова фраза Івана «То є мої гори. Я тут ґазда!» отримала статус крилатої ще до виходу стрічки. Однією з неймовірно популярних вистав за участю Олексія Гнатковського є робота «Як виростити чоловіка в домашніх умовах», де грає заслужена артистка України Ірма Вітовська. Гнатковський також був залучений до зйомок нового сезону серіалу «Кава з кардамоном» та у фільмі «Як українці українською заговорили» в якості оповідача. Дебют Гнатковського-режисера відбувся у 2017 році з постановкою «На Західному фронті без змін» за знаменитим романом Ремарка.

Соціальна активність

Сцену театру та зйомки в кіно актор поєднує з різними соціальним проєктами. Сьогодні це переважно волонтерська діяльність, направлена на підтримку Збройних Сил України. Спільно з дружиною Ольгою Олексій заснував благодійний фонд Ukraine-foundation.org, метою якого є всебічна допомога нашим захисникам та захисницям, а також внутрішньо переміщеним особам. Велике значення актор надає спілкуванню з молоддю: проводить зустрічі з активними представниками нового покоління українців, підтримує творчі ініціативи. Благодійні виступи відбуваються за кордоном. Так у Канаді було проведено турне з виставою «Як виростити чоловіка в домашніх умовах». Творчий колектив привіз із собою особливі лоти, кошти від яких направили на благодійність.

Нагороди та відзнаки:

• премія імені Віталія Смоляка в галузі театрального мистецтва за кращу режисерську роботу (драма «На Західному фронті без змін») – 2019-й рік;
• премія Всеукраїнського театрального Фестивалю-Премії «ГРА» за найкращу пошуково-експериментальну виставу (комедія Вільяма Шекспіра «12 ніч, або Що собі хочете» у сучасній обробці) – 2020-й рік;
• премія Національної спілки театральних діячів України імені Мар'яна Крушельницького (за ролі Івана Синиці («Гуцулка Ксеня»), Гамлета (HAMLET), Еней («Енеїда»), брата Лоренцо (Romeo&Juliet) – 2021-й рік;
• премія «Чорний лотос» (за головну чоловічу роль (Іван Довбуш) у фільмі «Довбуш») – 2024-й рік;
• премія «Золотий ліфон» в номінації «Найсексуальніший український актор» – 2024-й рік.

Найвідоміші театральні роботи:

• «Солодка Даруся» (майор Дідушенко);
• «Занадто одружений таксист» (Джон Сміт);
• «Ромео і Джульєтта» (Меркуціо);
• «Гуцулка Ксеня» (Іван Синиця);
• «Оскар і рожева пані» (Лікар Дюссельдорф);
• «Слава героям» (Остап Ількович);
• «Гуцульське весілє» (Віщун) та інші.

Ірма Вітовська: незвичайне ім’я та процес пошуку свого покликання

Ірма Вітовська – відома українська акторка театру та кіно, продюсерка і телеведуча, громадська діячка, заслужена артистка України, дворазова лавреатка кінопремій «Золота Дзиґа» та «Кіноколо» (за роль баби Прісі у фільмі «Брама» та роль Галини Ротт у роботі «Мої думки тихі»). Ірмі Вітовській також належать премії «Київська пектораль», «Золотий Дюк» та інші нагороди зі світу культури та мистецтва. Сьогодні акторка грає в спектаклях Франківського драмтеатру, Театру «Золоті Ворота», Молодого театру. Проте вибір сценічної професії не був очевидним для маленької Ірини (саме так задокументовано ім’я актриси). Дівчинка цікавилася усім старовинним, історичними сюжетами, фактами, що могли розказати про минуле. В той же час за Ірмою ще в дитинстві помітили вміння перевтілюватися, копіювати, грати складні характери. Тож навіть попри бажання дівчинки стати істориком доля готувала для неї інше призначення. А от ім’я Ірма, за словами самої акторки, – данина латвійській землі, звідки родом її мама.

Доленосна роль та шалена затребуваність у публіки

Театральна кар’єра Ірми Вітовської розпочалася 1998 року в Молодому театрі. Та насправді широку популярність акторці принесла роль Лесі у телепроєкті «Леся і Рома». Саме Леся стала комерційним успіхом та підняла статус Ірми Вітовської в мистецькій сфері.

Серед найважливіших сучасних робіт Ірми Вітовської в театрі:

• Ружа («Оскар і рожева пані»);
• баба Пріся («Сталкери»);
• мати Лукашева («Лісова пісня на полів крові»);
• Гертруда (Hamlet) та інші.

Цікавість публіки до вистав з Ірмою Вітовською сьогодні зростає. Доказом цьому – аншлаги на спектаклях. Тим часом талановита акторка реалізується і як волонтерка та благодійниця, допомагаючи дітям та українським військовим. Зокрема, майстриня власноруч виготовляє ляльки-мотанки, продаючи їх на благодійних аукціонах.