Контрасти 30. Українські варіації

Виконавці:

• Лілія Нікітчук, мецо-сопрано
• Володимир Заціха, скрипка
• Роман Балко, труба
• Дмитро Олійник, перкусія
• Божена Іванишин, арфа
• Жанна Микитка, фортепіано (UA/AТ)
• Мирослав Драган, фортепіано
• Львівський камерний оркестр «Академія»
• Ігор Пилатюк, художній керівник та диригент
• Артур Микитка, керівник і концертмейстер

Програма:

• Маркус Гьорінг (*1969, DЕ). «Українські варіації» для струнного оркестру (2022) Присвята Львівському камерному оркестру «Академія». Українська премʼєра
• Богдана Фроляк (*1968, UA). «Тиха пісня», слова Тараса Шевченка (2022)
• Ольга Криволап (*1951, UA). «Елегія» з циклу «Камерна музика для фортепіано і струнних» (2024). Світова прем’єра
• Мирослав Скорик (1938–2020, UA). Концертіно для труби, арфи, фортепіано і перкусії (2014)
• Юрій Решетар (*1961, UA). Триптих для струнного оркестру «Філософія танцю». Присвята Львівському камерному оркестру «Академія» (2022)
  • «Influenze bei Tango»
  • «La Valse»
  • «Hopak»

Модераторка – Марія Левкович

З самого початку свого утворення одним із напрямків фестивалю є підтримка обдарованої молоді, а, отже, і надання можливості юним солістам дебютувати на великій сцені. Проте бувало й навпаки: історія фестивалю береже згадки про те, як на той час вже відомий студентський Львівський камерний оркестр «Академія» — підтримав «Контрасти», ставши їхнім постійним учасником.

Впродовж 30-ліття неодноразово змінювався склад «вічно молодого» енергійного оркестру, однак незмінними лишався високий рівень — щороку музиканти представляли неповторні нові програми зі складними соло та вимогливими оркестровими партіями. На очах постійних відвідувачів фестивалю з першокурсників виростали солісти, а між оркестрових пультів дозрівали справжні діаманти. Під пильним оком керівника та концертмейстера «Академії» Артура Микитки, художнього керівника та диригента Ігоря Пилатюка сформувалось вже не одне покоління знаних музикантів.

На цей раз «Академія» з гордістю представлятиме твори, на які надихнула митців. Це написані у 2022 під впливом рішучості українських молодих музикантів «Українські варіації» для струнного оркестру німецького композитора Маркуса Гьорінга та Триптих для струнного оркестру «Філософія танцю» українця Юрія Решетара. Мелодійність української пісні тембрами струнних звучатиме і у творі «Тиха пісня» Богдани Фроляк. А екстравагантним поєднанням труби, арфи, фортепіано, струнних та перкусії вражатиме твір патрона філармонії Мирослава Скорика.

Не оминула програма «Академії» і світових премʼєр — правиконання отримає і «Елегія» з циклу «Камерна музика для фортепіано і струнних» композиторки, що вже давно співпрацює з оркестром — Ольги Криволап.

Марія Левкович

Ідея «Українських варіацій» зʼявилась як відповідь на анонсований концерт українського оркестру у 2022 році у Мюнхені. З усіх відомих мені українських пісень я обрав, на перший погляд, найпопулярнішу, адже «Ой у лузі червона калина» вже стала неофіційним гімном країни. Проте мене в ній зацікавило багатство мелодії, можливість втілити її у різних стилістиках — від барокової до романтичної. Завершуються варіації поверненням головної теми у ніжному та яскраво оркестрованому каноні, який символізує надію.

Маркус Гьорінг

«Тиха пісня» була написана на вірш Шевченка «Прощай, світе, прощай, земле» у 2022 році для голосу і мішаного хору. Цього ж року я зробила версію для мецо-сопрано та струнних на замовлення Алексіса Соріано спеціально для Festival International Alborada Clasica (Іспанія), де у виконанні Клайпедського камерного оркестру, меццо-сопрано Джустіни Ґрінґіте та диригента Алексіса Соріано відбулася світова прем’єра.

Богдана Фроляк

«Елегія» — це поєднання мерехтливої чистоти мелодії, ностальгії, тиші, спокою… Краси життя в її гармонії з музикою, де романтичні сплески змінюють доведене до краю в його трагізмі танго.

Ольга Криволап

«Філософія танцю» — це музична інтерпретація вічного людського прагнення знайти баланс і гармонію у світі, де кожен рух і кожна нота є частиною глибокого філософського діалогу між танцем та буттям. Перша частина — «Influenze bei Tango» є напруженою грою між відчуженістю та потягом, де кожен крок — це акт вибору і конфлікту. Натомість «La Valse» є не лише алюзією на класичний вальс, а заглибленням у його підсвідомий вимір, після чого на слухача чекатиме вибух енергії та сили народного танцю — «Гопак».

Юрій Решетар