Прощальне танго

Про події

Чому варто піти на виставу Прощальне танго?

1. Якщо вам подобається епоха 60-х
2. Сюжет, що чіпляє за живе
3. Чудова спільна робота неперевершеої Анни Варпаховської і молодих акторів

У Національному академічному театрі російської драми ім. Лесі Українки бенефіс примадонни великої сцени - чудової Анни Варпаховської! У феєричній трагікомедії «Прощальне танго» актриса зіграла роль імпозантної сеньйори Едди - володарки доль і полонянки власних пристрастей.

Створена за п'єсою італійського драматурга Альдо Ніколаї, вистава переносить глядачів у 60-ті роки минулого століття. Перед нами усього троє героїв: солідна, далеко не бідна жінка постбальзаківського віку Едда, її балакуча служниця Фока і симпатичний юнак Еліо.

Життя головної героїні вже йде до завершення, але її пам'ять не хоче з цим миритися. Вчорашня спокусниця знаменитих і багатих - міністрів, генералів, принців, дипломатів і навіть одного індійського магараджа - живе спогадами про колишні любовні перемоги. Здається, що сеньйора стирає межу між минулим і сьогоденням, між вигадкою та реальністю. Вдень вона ще якось утримується на плаву свідомості, а ось вночі її уява мчить до країни мрій. Замість сну - мріяння про чисте, яскраве кохання. Де ж ти, принце на білому коні?

І ось одного вечора лунає дзвінок у двері. На порозі - він... Гарний, молодий, фатальний. Невже її мрія здійснилась? Можливо, саме цей юнак прикрасить її життя. Не варто поспішати з висновками. Хлопець якось наполегливо розпитує про минуле Едди, уточнює кожну деталь, ніби щось знає або здогадується... Тільки під кінець вистави глядач розуміє, що пов'язує двох героїв.

«Прощальне танго» - це і гірка історія самотності, і розплата за страшні гріхи, і пізнє прозріння, від якого не втекти.

Перелік подій