Сон Аліси

Філософсько-іронічна притча по KLIMу. Режисер – Влад Троїцький.

У кожного з нас є місце в собі, схоже до горища чи забутої старої валізи, де пил і забуття – давно пора розібрати, викинути, спалити або скласти, переплавити, але ми мужньо відвертаємося від цього нікому невидимого внутрішнього мотлоху, адже він начебто нікому не заважає. І ми вже майже про нього забули... але він невидимо впливає на всі події нашого життя – безконтрольно, невідомо, незрозуміло нам самим, на наші рішення, наші справи, нашу любов...

А що буде, якщо одного разу розлучитися з цим горищем? Відпустити його, усвідомити, зрозуміти і знайти йому місце? Що ми відчуємо? Що зміниться?... Може ми станемо вільнішими, може зрозуміємо себе, може навчимося любити?... І наша любов з нескінченного страждання перетвориться нарешті в справжню радість...

Її переслідував сон
сходи Авраама до небес
стара пожежна драбина Авраама
сходи до небес
щоночі вона піднімалася по ній, тягнучи за собою
здоровенну валізу туди на небеса
з якимось незбагненним завзяттям
з останніх сил, але одного разу
там нагорі вона побачила чоловіка
він летів назустріч їй і посміхався
а пролітаючи повз вихопив у неї з рук валізу
уві сні їй було шкода чемодан
коли вона розповідала про це, вона сміялася…