- Рік заснування – 1988-й
- Місто – Львів (Україна)
- Мова – українська
- Жанр – рок-н-рол, панк-рок, блюз-рок, джаз-рок, регі
Брати Гадюкіни – український рок-гурт зі Львова, що за свою творчу історію став справжньою музичною легендою. Сьогодні іменами пісень колективу називають відомі рок-фестивалі, про самих музикантів випускають книги колеги по музичному цеху, а на 2027-й рік анонсовано вихід фільму про Братів Гадюкіних.
Склад гурту на 2026 рік:
- Костянтин Дунець – новий вокаліст (фронтмен і бас-гітарист гурту Медовий Полин);
- Андрій Партика – гітара;
- Павло Крахмальов – клавішні, вокал;
- Ігор Мельничук – бас-гітара, вокал;
- Андрій Скачко-Кудасов – гітара.
Історія створення
За десятиліття існування Брати Гадюкіни встигли пережити майже все, що може випасти на долю знакового рок-гурту: стрімкий успіх, масштабну популярність, втрату фронтмена, тривалі перерви та неодноразові повернення на сцену. Початок цієї історії припав на 1988 рік, коли на зламі епох у Львові чергова трансформація кількох рок-груп привела до появи нового колективу.
Так сформувався своєрідний шоу-фолк-панк-реггі-стьоб-роковий склад, до якого увійшли Сергій Кузьминський, відомий як Кузя, на вокалі, клавішних і як автор пісень, Олександр Ємець, або Шуля, на саксофоні, гітарист Андрій Партика, барабанщик Михайло Лундін та басист і вокаліст Олександр Гамбург.
Важливий поштовх до появи нового гурту відбувся на початку травня 1988 року. Шуля і Кузя разом із Сашком «Рєбьонком» Лугіним вирушили до Києва на фестиваль «Рок у боротьбі за мир». Там вони побачили виступ гурту Воплів Відоплясова, чия енергетика та музична естетика виявилися їм близькими. Саме це враження стало одним із важливих імпульсів до створення майбутніх Гадюкіних.
Вибір назви
Ідея назвати новий гурт Брати Гадюкіни належала Шулі. Одним із джерел натхнення стало оповідання радянського дитячого письменника Віктора Драгунського «Смерть шпигуна Гадюкіна», написане у 1960-х роках.
Додатковий відтінок назві надала гучна на той час історія з братами-музикантами Овєчкіними з Іркутська, які намагалися захопити пасажирський авіалайнер. Цей випадок широко обговорювали в тодішньому СРСР, тому він також опинився серед асоціацій, що вплинули на остаточний варіант назви.
На формування образу гурту вплинуло й захоплення Кузі фільмом «Брати Блюз», музичною комедією 1980 року. У результаті кілька різних ідей, асоціацій та культурних відсилань склалися в одну назву – Брати Гадюкіни.
Творчий шлях
Перші іронічні рок-н-роли з панковим забарвленням для гурту писав Шуля. У серпні 1988 року відбувся дебютний виступ Братів Гадюкіних. Концерт пройшов у підвалі «Роксу», Будинку науки і творчості Львівської залізниці, спільно зі Станцією пластичної містифікації.
Дуже швидко гурт зрозумів, у якому напрямі варто рухатися далі. На фестивалі «Сирок-89» саме веселі композиції, виконані на лемківському діалекті, викликали найбільш бурхливу реакцію залу, тоді як російськомовну панк-програму публіка зустріла значно прохолодніше. У відповідь музиканти оперативно підготували повністю україномовну програму «Наша відповідь Кобзону» та фактично розпочали боротьбу за власне місце у просторі українського рок-н-ролу.
Перші альбоми
У травні 1989 року Гадюкіни записали свій перший магнітоальбом «Всьо чотко!», а згодом створили ще п’ять пісень для Сестри Віки. Далі був фестиваль «Червона рута» в Чернівцях, де гурт посів друге місце.
У грудні 1991 року відбулася презентація нового альбому «Ми хлопці з Бандерштадту», а приблизно через пів року компанія «Аудіо Україна» випустила його на вініловій платівці.
У цей період Брати Гадюкіни поступово перетворилися на масштабне творче об’єднання. Під керівництвом Олени Мархасьової воно стало своєрідним майданчиком для інших львівських колективів – зокрема Плач Єремії, Мертвий півень та Клуб шанувальників чаю. У вересні музиканти організували масштабну рок-акцію – концерт-марафон «Не проп’ємо Україну», після чого взяли паузу приблизно на півтора року.
Повернення у 1994 році
На початку 1994 року Брати Гадюкіни знову об’єдналися і почали записувати новий матеріал. Однак на першому етапі колектив працював без свого лідера Сергія Кузьмінського, який у той час перебував у Бельгії, де проходив лікування.
У липні 1994 року гурт уже в повному складі презентував фрагменти нової програми «Було не любити». Через пів року компанія Caravan CD випустила її на компакт-диску, а музичне об’єднання «Гарба» – на касеті. Приблизно в той самий період склад залишила ще одна учасниця – Юлія Донченко. Разом із нею пішов і гітарист Андрій Партика.
У грудні 1995 року, за замовленням Caravan CD, гурт розпочав роботу над новим альбомом «Бай, бай, мила». Паралельно музиканти втретє перезаписали для компакт-диска альбом «Всьо чотко!» Тоді ж у них з’явилася власна студія звукозапису – «Гадюкіни Рекордс».
Початок «нульових»
Навесні 2000 року Брати Гадюкіни знову нагадали про себе. Лейбл Rostok Records випустив концертний CD «НА!ЖИВО», до якого увійшли записи виступів 1994–1995 років. Згодом на компакт-дисках перевидали також альбоми «Ми хлопці з Бандерштадту» та «Було не любити».
У той період музиканти пояснювали, чому не планують повертатися до роботи в класичному складі. На їхню думку, колись гурт мав особливу харизму та силу, характерні для великих рок-формацій минулого, і повторювати те саме багато років потому без колишнього складу вони не хотіли. Їм не здавалося правильним виходити на сцену лише для того, щоб викликати ностальгію за власною молодістю.
Черговий камбек
Проте вже у січні 2006 року гурт зібрав повний зал у київському Палаці спорту. Музиканти знову наголосили, що йдеться лише про один виступ і про повноцінне відродження говорити не варто. Однак саме цей концерт продемонстрував, наскільки сильно публіка чекала повернення.
Попри 28-градусний мороз, Палац спорту заповнили близько 12 тисяч глядачів. Концерт вразив масштабом, енергією та позитивною атмосферою, а в медіа його називали «концертом року» та «камбеком століття». Після київського шоу Брати Гадюкіни дали ще кілька концертів.
Та вже 2009 рік приніс трагічну звістку всім шанувальникам бенду. Через тяжку хворобу пішов із життя Сергій Кузьминський. Після смерті музиканта майбутнє колективу знову опинилося під великим питанням.
Продовження історії
У 2013 році учасники гурту ухвалили рішення знову вийти на сцену. Розмови про повернення активізувалися після концерту пам’яті Сергія Кузьмінського «Він вернувся домів». Під час цього вечора друзі, колеги та прихильники Братів Гадюкіних неодноразово закликали музикантів продовжити справу гурту.
Згодом вийшов і новий альбом Made in Ukraine, який продемонстрував, що колектив здатний розвиватися навіть після втрати свого фронтмена та багаторічних перерв.
У 2019 році дискографію гурту доповнила ще одна платівка – «Сміх і Гріх». Подальші плани суттєво змінила пандемія COVID-19. Через обмеження концертна діяльність стала нерегулярною, однак музиканти час від часу з’являлися в онлайн-концертах та на локальних подіях.
Сучасний етап
З початком повномасштабного вторгнення росії у 2022 році Брати Гадюкіни взяли тривалу творчу паузу щодо випуску нових повноформатних релізів і масштабних комерційних турів. У цей час музиканти значно більше уваги приділяли волонтерству, виступам для військових та окремим благодійним подіям. Паралельно всередині колективу тривало переосмислення його подальшого шляху. Зрештою у 2026 році легендарний гурт повернувся на велику сцену вже в оновленому складі. Музиканти анонсували новий матеріал та серію концертів у межах туру Україною.
У сучасному прочитанні Брати Гадюкіни зберігають поєднання панку, блюзу, регі, фанку, рок-н-ролу, фольку та іронічної лірики, але при цьому відкривають нову сторінку своєї історії після численних перерв і великої втрати Сергія Кузьмінського. Важливою зміною стало й остаточне формування оновленого вокального складу. Повноцінним фронтменом гурту став Костянтин Дунець. Його поява додала музиці колективу нової сценічної енергії. Водночас до складу повернувся гітарист першого покоління Андрій Партика.
Ще одна принципова зміна стосується мови. Музиканти публічно оголосили про повну відмову від суржику у нових піснях. Те, що багато років було характерною художньою особливістю гурту, в сучасному контексті вони більше не вважають доречним і вирішили замінити чистою українською мовою та новими смисловими акцентами.
Стиль і теми пісень
Стиль та тематика Братів Гадюкіних стали окремим явищем української культури. Гурт одним із перших системно поєднав західні музичні традиції з виразним галицьким колоритом, місцевою мовною специфікою та гострою іронією.
Музику колективу складно прив’язати до одного жанру. Їхній фірмовий звук формувався на перетині кількох напрямів – блюз-року та ритм-енд-блюзу, регі та ска, панк-року й фольку. Саме ця еклектичність стала однією з причин, чому гурт неможливо було переплутати з іншими українськими рок-колективами.
Тематика творчості також змінювалася разом із самими музикантами.
Епоха Сергія Кузьмінського
Матеріал 1988–2013 років, був тісно пов’язаний із суржиком, міським фольклором, маргінальними персонажами та іронічним поглядом на реальність. Тексти часто створювалися львівською гварою та суржиком, причому це було не випадковим мовним рішенням, а повноцінним художнім прийомом. Через таку мову гурт висміював радянський несмак, побутовий абсурд і пострадянський хаос.
Героями пісень ставали місцеві маргінали, пияки, дрібні злочинці, рокери та тусовщики – персонажі, добре впізнавані у тогочасному міському середовищі.
2014–2026 роки
Нові часи принесли інші акценти. Після повернення гурту теми стали серйознішими. У творчості дедалі помітніше звучать філософські мотиви, проступає українська ідентичність, зображується війна, відчувається підтримка військових і відбувається переосмислення власної історії.
Особливо сильно ця трансформація проявилася після 2022 року, коли питання мови, культурної самоідентифікації та війни стали центральними в нашому суспільстві.
Соціальна активність та громадянська позиція
Громадянська позиція Братів Гадюкіних від самого початку відображалася у творчості. Гурт сформувався на хвилі національного підйому кінця 1980-х і поступово пройшов шлях від бунтарського антирадянського андерграунду до активної участі у волонтерському русі.
Музиканти послідовно підтримували демократичний напрям розвитку України. У різні періоди вони брали участь у знакових патріотичних подіях, виступали на Майдані та підтримували Революцію Гідності.
Після початку російської агресії у 2014 році колектив спрямовував значну частину своїх зусиль на підтримку української армії. А з 2022 року музиканти ще більше зосередилися на волонтерстві, зборі коштів для Сил оборони України та окремих виступах для військовослужбовців і медиків.
Дискографія (студійні альбоми):
ul>
«Всьо чотко!» (1989, касета);
«Ми – хлопці з Бандерштадту» (1991, LP);
«Було не любити» (1994, касета);
«Щасливої дороги! (Бай, бай, мила!)» (1996, CD);
Made in Ukraine (2014);
«Сміх і Гріх» (2019).
Найвідоміші хіти:
- «Файне місто Тернопіль»;
- «Чуваки, всьо чотко»;
- «Наркомани на городі»;
- «Місячне сяйво твого тіла»;
- «Ми – хлопці з Бандерштадту»;
- «Арiведерчi, Рома».
Нагороди та відзнаки:
- II премія у жанрі рок-музики на Всеукраїнському фестивалі «Червона рута», 1989;
- YUNA-2018 (спеціальна номінація «За особливі досягнення»);
- «Національна легенда України», 2026 (відзначено лідера гурту Сергія Кузьминського, посмертно).
Цікаві факти:
- історія Братів Гадюкіних скоро може отримати кінопродовження. За мотивами книжки Юрія Рокецького «Всьо чотко», що вийшла у 2024 році, планують зняти художній фільм. Виробництвом займеться компанія Solar Media Entertainment. Прем’єру стрічки заплановано на осінь 2027 року;
- свого часу гурт отримав запрошення від Алли Пугачової на її «Різдвяні зустрічі». Кажуть, артистку настільки вразив виступ гурту у Львові, що після концерту вона вирішила запросити музикантів до участі у своєму проєкті;
- за роки творчої діяльності музиканти встигли виступити на десятках великих сцен. Концерти гурту проходили в різних куточках України, а також у Бельгії та Канаді;
- у липні 2017 року на фестивалі «Файне Місто» близько 15 тисяч людей одночасно заспівали хіт «Файне місто Тернопіль». Масштабне виконання стало рекордом фестивалю, а згодом потрапило й до Книги рекордів міста.
