Фаїна Мартинова

Місто – Арциз (Україна)
Діяльність – актриса та режисерка театру, співачка, поетеса, композиторка

Фаїна Мартинова – українська акторка, театральна режисерка, авторка і виконавиця пісень. Мисткиня здійснює постановки та грає в «Театрі на Чайній», а також співпрацює з іншими театральними майданчиками Одеси.

Становлення артистки

Фаїна Мартинова народилася в Арцизі на Одещині. Вона згадує дитинство як активний, життєрадісний і вільний період. Прагнення дівчинки до творчості почало проявлятися ще під час навчання у місцевій школі. Важливу роль у цьому відіграла класна керівниця Жанна Веніамінівна, яка вміла створити в класі атмосферу довіри та підтримувала будь-які творчі ініціативи учнів. Саме така взаємодія, за словами Фаїни, допомогла їй та однокласникам завершити школу впевненими у власних силах людьми.

Не менше значення для формування світогляду майбутньої мисткині мала родина. Мати Фаїни має дві вищі освіти – філологічну та психологічну. Вона ще в ранньому дитинстві навчила доньку читати. Це, на думку режисерки, суттєво вплинуло на її словниковий запас і подальше ставлення до слова як до важливого інструменту творчості.

Велике місце в житті Мартинової займала й церква. Її батько, Геннадій Мартинов, є настоятелем храму, а родинне виховання базувалося на взаєморозумінні, довірі та духовних цінностях. Ще змалку Фаїна багато розмірковувала про життя та сенси, які зазвичай цікавлять значно старших людей. Вона часто спілкувалася з дорослими й відчувала, що саме в таких розмовах знаходить для себе більше цікавого. За її словами, батько навчив її не боятися нестандартного мислення, не підлаштовуватися під нав’язані рамки та самостійно відповідати за власні рішення. Ця внутрішня свобода згодом стала однією з характерних рис її творчого стилю.

Розвиток співочого таланту

Музику Фаїна полюбила ще в дитинстві. Значний вплив на дівчинку мала бабуся, яка добре співала, знала безліч народних пісень і фактично передала онуці любов до музики. Співати дівчина почала вже у чотири роки, а згодом перейшла від виконання чужого матеріалу до створення власних композицій.

У 13 років Мартинова взяла участь у конкурсі «Таланти твої, Україно», де представила авторські пісні. Виступ приніс перемогу на обласному рівні в номінації «Композитор».

Паралельно Фаїна сім років навчалася в музичній школі по класу фортепіано, а ще два роки займалася вокалом. Так поступово сформувалася основа її майбутньої діяльності, у якій музика, слово, сцена та авторська творчість існують як єдиний художній простір.

Освіта й початок професійного шляху

Творчість досить рано стала для Фаїни не просто захопленням, а орієнтиром у виборі професії. Після школи Мартинова вступила до Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого, де здобула освіту за спеціальністю «Режисура драми».

Після завершення навчання у 2017 році Фаїна повернулася на Одещину й упродовж шести років працювала в театрі «На Чайній». Саме там отримала практичний досвід роботи з акторами, драматургічним матеріалом та глядацькою аудиторією, поступово виробляючи власний режисерський почерк.

Коли частину вистав зняли з репертуару, режисерка почала активніше розвивати власні проєкти. Водночас залишилася в акторській трупі театру, проте головний фокус поступово змістився на її особисту творчість.

«Таїна буття»

Серед режисерських робіт Фаїни Мартинової важливе місце посідає вистава «Таїна буття», поставлена у 2018 році в Одеському театрі юного глядача імені Юрія Олеші. В основі постановки – п’єса сучасної української драматургині Тетяни Іващенко, яка розповідає про складні й пристрасні стосунки українського поета Івана Франка та його дружини Ольги Хоружинської.

Мартинова звернулася не лише до біографічного матеріалу, а насамперед до психологічної складової цієї історії. У центрі постановки опинилися любов і жертовність, внутрішній бунт генія, а також доля жінки, яка виявляється поруч із видатним чоловіком, але нерідко залишається в його тіні. Саме через ці особисті та моральні конфлікти режисерка дослідила природу почуттів, вибору й самопожертви.

«За все тобі дякую»

Одним із найважливіших авторських проєктів Фаїни Мартинової став моноспектакль «За все тобі дякую». Його особливість полягає в тому, що сценарна основа повністю сформована з власних пісень, поезії та прози режисерки, а живий музичний супровід забезпечують професійні музиканти. Таким чином, вистава поєднує одразу кілька напрямів творчості мисткині – акторську майстерність, режисуру, літературу та музику.

Прем’єра відбулася у 2025 році одразу на кількох болгарських сценах, зокрема в Софії. Покази проходили на запрошення Патріарха Болгарії та за підтримки мецената Пламена Мірянова. На той момент виставу представляли трьома мовами – українською, болгарською та російською.

Музичні проєкти

Фаїна Мартинова пише власну поезію та музику ще з підліткового віку, тому авторська пісня давно стала органічною частиною її творчості. Музичні напрацювання тісно пов’язані з театральною формою, а композиції часто стають основою для вистав, концертних програм і камерних сценічних форматів.

Одним із головних проєктів мисткині є музична моновистава «Люблю» – масштабна авторська робота, яку Мартинова презентувала, зокрема, на сцені одеського Міжнародного культурного центру Union. Це відверта вистава-одкровення, побудована навколо власних пісень і живої музики. Через музичний матеріал та сценічну дію в ній розкриваються теми любові, болю, надії та складних внутрішніх переживань.

Ще один формат, який розвиває Фаїна, – музично-поетичні квартирники. Це камерні зустрічі в затишних артпросторах, де артистка виконує власні вірші та пісні під живий інструментальний супровід. На відміну від великої сцени, тут головним стає відчуття безпосереднього контакту, коли між виконавицею та аудиторією майже не залишається дистанції.

Цілі на майбутнє

Попри те, що диплом режисерки відкриває Фаїні можливість працювати в театрі, кіно та на телебаченні, сьогодні пріоритетом для неї залишається розвиток власного авторського проєкту. Її цікавить формат, у якому можна самостійно поєднувати режисуру, акторську майстерність, музику, поезію та сценічне виконання.

Серед важливих творчих цілей Мартинової – приїхати зі своєю виставою до рідної Бессарабії. Для мисткині це не просто чергові гастролі, а можливість виступити перед людьми, з якими її пов’язує спільне коріння та особлива емоційна історія.

Творчий стиль

Творчий почерк Фаїни Мартинової можна визначити як синтетичний і глибоко психологічний. У її роботах театр органічно переплітається з живою музикою, авторською поезією та особистими рефлексіями, а межа між режисеркою, акторкою, виконавицею та авторкою поступово стирається.

У режисурі та акторській роботі вона робить акцент на емоційній вразливості, мінімалізмі та щирості. Мартинова не прагне перевантажувати постановки зайвою бутафорією або складним оформленням. Навпаки, її цікавить можливість максимально зосередити увагу аудиторії на внутрішньому стані героїв, їхніх страхах, сумнівах, пошуках віри та особистих конфліктах.

Лаконічне візуальне рішення для мисткині часто стає не обмеженням, а художнім інструментом. Воно дозволяє залишити більше простору для актора, слова, музичної композиції та емоції, яка виникає безпосередньо між сценою і глядачем.

Громадянська позиція

Громадянська позиція Фаїни Мартинової виразно проявляється через її проукраїнську культурну діяльність та послідовне утвердження національної ідентичності. Як режисерка й акторка вона звертається до української класики, постатей національної історії та сучасної вітчизняної драматургії, намагаючись розкривати ці теми сучасною сценічною мовою.

Водночас Мартинова активно підтримує незалежний театральний простір Одеси. У межах власної мистецької діяльності вона створює поетично-музичні проєкти та моновистави, які спонукають глядача не лише стежити за сюжетом, а й замислюватися над власними почуттями та життєвими рішеннями. Окремим напрямом залишається взаємодія з молодими представниками творчої сфери. Фаїна допомагає новому поколінню митців шукати власний голос і розвиватися в сучасному українському культурному середовищі.

Під час повномасштабної війни її позиція залишається незмінною. Мартинова продовжує жити й працювати в Україні, використовуючи мистецтво як інструмент моральної підтримки суспільства та культурного спротиву.