Цвях

Рік заснування – 2014-й
Місто – Нововолинськ (Україна)
Мова – українська
Жанр – панк-рок, ска-панк

Цвях – панк-рок та ска-панк гурт з Нововолинська, що з 2014 року створює авторські треки з енергійним звучанням та змістовними текстами, в яких переплітаються фольклорні та містичні мотиви. Лайви гурту – завжди масштабні музично-театральні шоу, де публіка відчуває себе частиною унікального казкового світу.

Склад гурту:

Сергій Лонюк – вокал;
Олександр Собчик – гітара;
Андрій Софронюк – бас;
Андрій Кудерський – ударні;
Костянтин Кудерський – баритон;
Андрій Кучук – труба.

Історія створення

Гурт Цвях був заснований у 2014 році на Волині. Його історія почалася з випадкової зустрічі на одній з місцевих рок-тусовок. Саме там перетнулися вокаліст і мультидисциплінарний артист Сергій «Сміт» Лонюк – людина, яка поєднує в собі музиканта, художника та скульптора, – і басист Андрій «Сафрон» Софронюк. Довго вагатися не стали й вирішили створити власний колектив.

Невдовзі «Сафрон» познайомив Сергія з трубачем Андрієм «Кучею» Кучуком. Уже він запросив до нового гурту гітариста Олександра Собчика, барабанщика Андрія Кудерського та тромбоніста Олега Пальоху. Склад поступово сформувався, і музиканти одразу взялися за найважливіше – роботу над авторським матеріалом. Від самого початку «Цвях» будувався як колектив із власним звучанням, атмосферою та сценічним характером.

Вибір назви

Назва «Цвях» для музикантів має цілком конкретний символічний зміст. Лідер гурту Сергій Лонюк пояснював її як образ чогось міцного, сильного та непохитного. На його переконання, назва визначає не лише те, як колектив сприймають слухачі, а й певну відповідальність за власну роботу. Якщо вже називаєш себе «Цвяхом», то й справу потрібно виконувати міцно, якісно та до кінця – адже недарма кажуть, що як корабель назвеш, так він і попливе.

Творчий шлях

Музичний шлях Цвяха нагадує поступове перетворення локального волинського панк-колективу на один із найвпізнаваніших представників українського містичного ска-панку. Самі учасники вже не можуть точно пригадати, коли відбувся їхній дебют. Відомо лише, що це сталося на День молоді, коли гурт виконав зі сцени одну пісню в ще дещо іншому складі. Хвилювання було величезним – у музикантів буквально тремтіли ноги, але перший страх швидко змінився задоволенням від живого виступу та реакції аудиторії.

Перші здобутки

21 липня 2017 року гурт представив дебютний альбом «Кікімора», до якого увійшли 11 авторських композицій. У центрі платівки – прагнення через сучасну музику повернути слухача до власного культурного коріння. Музиканти хотіли пробуджувати свідомість українців, нагадувати про давно забуті традиції, витягувати з глибин народної культури те, що має справжню цінність. Для цього вони звернулися до казкових, ліричних і побутових образів, знайомих ще з дитинства.

У такій творчій концепції музика гурту стала способом нагадати людині, хто вона є та де її дім. А головним принципом гурту залишилася щирість.

Наприкінці 2017 року Цвях став переможцем «Louder Music Battle», а навесні 2018-го дійшов до фіналу Dockers Rock Battle. Того ж року до складу колективу долучився саксофоніст Костянтин Кудерський, ще більше розширивши його духовий саунд.

Творчий розвиток

За наступні роки гурт виступав на численних фестивалях і великих музичних подіях, серед яких «Мотане літо», «Рок Булава», «Перлина Заходу», «Fest.Like», «Корець Rock», Grove Fest, «Княжий», «Карпатський простір», «Тарас Бульба» та «Червона Рута». Фестивальне життя допомогло колективу вийти за межі рідного регіону й поступово сформувати ширшу аудиторію.

У 2019 році дискографію Цвяха поповнив мініальбом «Поки тролі сплять». Саме казкові сюжети про тролів, відьом і перевертнів остаточно закріпили за музикантами репутацію своєрідних «головних казкарів» волинської рок-сцени. У цей період сформувалося й концертне гасло колективу: «Любіть маму, слухайте Цвях!»

У 2020 році гурт випустив трек «Чорний Мольфар», який став однією з головних візитівок Цвяха та згодом подолав позначку в мільйон прослуховувань на Spotify. Навіть пандемія та пов’язані з нею обмеження не зупинили роботу команди. Музиканти накопичували новий матеріал, шукали нестандартні способи використання духових інструментів у своїй музиці та продумували концепції майбутніх театралізованих концертів.

Сучасний період

У 2022 році були записані сингли «Алхімія» та «Джим», хоча офіційний реліз на стримінгових сервісах відбувся вже на початку 2023-го. Нові композиції допомогли колективу вийти на масштабніші сцени, зокрема – фестивалю Faine Misto.

Період 2025–2026 років став для Цвяха часом активного розширення концертної географії, концептуальних релізів та ще більшої уваги до благодійної діяльності. Колектив остаточно закріпив за собою статус одного з найяскравіших українських ска-панк гуртів.

Наприкінці 2025 року музиканти представили мініальбом «Театру треба реквізит». Платівка розгортає нову образну історію – у ній з’являються бродячі актори, королі, блазні та загадковий театральний «парфумер», який колекціонує людські долі. На підтримку EP гурт вирушив у масштабне концертне турне українськими містами, побудоване навколо однойменної концепції.

Стиль музики

Музичний стиль Цвяха сформований на стику панк-року, ска-панку, рок-н-ролу та фолку. Основу багатьох композицій становить швидкий і драйвовий панк-ритм, тоді як характерний для ска танцювальний пульс додає музиці рухливості й легкості.

Особливу роль у саунді відіграють духові інструменти – труба та тромбон. Саме вони роблять звучання гурту одночасно запальним і загадковим. Гітарні партії поєднують необроблену панківську енергію з чіткими рок-н-рольними рифами, а духові додають композиціям відчуття театральності та майже карнавальної динаміки.

Окремим фундаментом творчості є український фольклор. Музиканти активно використовують народні мотиви, характерні мелодійні ходи та інші етнічні елементи, завдяки чому їхній стиль набуває автентичності. Фольклор у виконанні Цвяха не виглядає музейною реконструкцією – він органічно вбудовується в сучасний рок і допомагає створити власне, легко впізнаване музичне обличчя.

Гурт майстерно балансує між двома полюсами – веселим, розгульним панком і похмурою, містичною атмосферою. Саме цей контраст багато в чому визначає його саунд і робить пісні впізнаваними вже з перших тактів.

Теми пісень

Лірика Цвяха тісно пов’язана з українською та європейською демонологією. У текстах і сценічних образах оживають відьми, чорні мольфари, тролі, вурдалаки, кікімори та чорти. Містичні персонажі тут не просто декоративний елемент – вони стають частиною цілісного художнього світу колективу.

Під час концертів ця атмосфера посилюється, і звичайний рок-виступ перетворюється на своєрідну мандрівку крізь темне фентезі.

Особливості лайвів гурту

Усі концерти групи побудовані як повноцінні музично-театральні перформанси, де музика, сюжет, персонажі та візуальна атмосфера об’єднуються в цілісну картину. Глядача занурюють у простір темного фентезі, містики та шаленої сценічної енергії.

Кожне масштабне турне гурту має власну сюжетну концепцію – серед таких проєктів були «Алхімія», «Театру треба реквізит» та «До центру землі». Причому вистава може початися ще до того, як пролунає перша композиція. У фоє гостей іноді зустрічають актори в лицарських обладунках або тематичних образах, створюючи потрібний настрій ще до входу до концертної зали.

Фронтмен Сергій «Сміт» Лонюк виконує роль головного казкаря. Він не просто лідер колективу, а своєрідний провідник, який веде аудиторію крізь сюжет і допомагає пов’язати окремі пісні в одну сценічну історію. Саме тому лайв «Цвяха» сприймається радше як театралізована подорож, ніж як звичайний концертний виступ.

Громадянська позиція та соціальна активність

Громадянська позиція гурту «Цвях» чітко проукраїнська та патріотична. Після початку повномасштабного вторгнення музиканти зосередили значну частину своєї діяльності на волонтерстві та підтримці українського війська.

Виступи колективу, зокрема великі концертні тури й участь у фестивалях, дедалі частіше перетворюються на благодійні події зі зборами для потреб Збройних Сил України.

Крім того, Цвях послідовно популяризує українську міфологію, фольклор і культурну спадщину. Музиканти показують, що народна культура може звучати актуально, драйвово й незвично. Їхня творчість допомагає переосмислювати українські образи мовою сучасної сцени та водночас зміцнює відчуття культурної ідентичності.