- Повне ім’я – Тарас Гаринальдович Петриненко
- Дата народження – 10 березня 1953 року
- Місто – Київ (Україна)
- Мова – українська
- Діяльність – співак, поет, композитор
- Жанр – поп
Шлях до музичної кар’єри
Тарас Петриненко – відомий український співак, композитор і поет, народний артист України. Виконавець розповідає, що народився у шевченківські дні. Тож не дивно, що отримав ім’я Тарас. Завдяки матері, відомій українській оперній співачці Діані Петриненко, у Тарасові з дитинства зародилася творча жилка. У родині часто звучали українські народні пісні, які виконували мати й бабуся. А хлопчик із задоволенням слухав і підспівував. Одного разу, вступаючи до школи, разом із матір’ю Тарас виконав кілька українських композицій перед директором та завучем. Вчителі щиро здивувалися та відзначили яскраві вокальні здібності хлопця.
Вже в ранні роки стало зрозуміло, що Тарас має абсолютний слух і всі необхідні якості, щоб стати професійним музикантом. Юнака однаково захоплювали як народна, так і класична музика. Спочатку він планував пов’язати життя з академічним жанром. Розглядав можливість стати диригентом чи піаністом. Однак усе змінилося, коли сестра вперше дала послухати запис «Бітлз». Саме творчість британських зірок рок-н-ролу змусила Тараса переглянути погляди на майбутнє та взятися за написання власних пісень.
Творчий шлях
Професійний творчий дебют Тараса Петриненка пов’язують із участю 16-річного музиканта в гурті «Еней». У 1970 році виступ гурту вперше показали в ефірі телебачення. На той час колектив був одним із лідерів вітчизняної сцени та визначав стиль і напрям української рок-музики. Знакову роль тут відіграв талант і яскрава харизма Петриненка. Однак склад колективу постійно змінювався. Після чергових трансформацій з’явився ВІА «Візерунки шляхів», де Тарас став музичним керівником. Згодом група отримала нову назву «Гроно». Але новостворений проєкт проіснував лише рік. Тимчасово діяльність колективу припинилася: музиканта призвали до армії.
Після повернення з армії Тарас Петриненко деякий час був лідером ансамблю «Мрія». Проте творчі обмеження стали для митця серйозною перешкодою. Заборонялося виконувати власні композиції, зокрема «Пісню про пісню». Дозволялося співати лише твори авторів із Союзу композиторів або Союзу письменників. Через це артист залишив Україну разом з учасниками колективу «Чарівні гітари» (колишніми музикантами гурту «Гроно»).
З 1982 року Тарас Петриненко співав у тульському ансамблі «Червоні маки», до складу якого входили виключно українські музиканти. А вже у 1986 році повернувся на батьківщину. Спершу виступав як сольний артист, але незабаром вирішив відродити «Гроно», сформувавши групу на основі іншого українського гурту «Фата Моргана». До оновленого складу приєдналися гітарист Ігор Шабловський та співачка Тетяна Горобець. Раніше артистка працювала в Київському театрі естради.
Саме в цей період народилася знакова композиція «Україна». Прем’єра головного хіта в репертуарі Петриненка відбулася в ефірі Першого каналу Українського радіо під час ранкової інформаційно-музичної програми. Згодом пісня стала частиною шкільної програми, отримала кілька яскравих переспівів та здобула статус неофіційного гімну України. Однак мало кому відомо, що довгий час майбутній шлягер існував лише на чернетці та мав назву «Поки кохаєм». А перший запис треку на студії зробили майже таємно.
Стиль та розвиток виконавця
Тарас Петриненко відзначає, що ніколи не вважав себе частиною шоу-бізнесу. Для артиста на першому місці завжди була творчість, а не комерційний успіх. Продюсери неодноразово пропонували співпрацю. Однак вимагали слідувати визначеним умовам і виконувати чужі ідеї. Тож музикант залишався вірним собі та прагненню співати лише те, що вважає потрібним. Попри широку популярність та масове визнання Петриненка завжди цікавий перш за все живий зв’язок із аудиторією.
Музикант називає себе камерним артистом. І найціннішим у виступах вважає безпосередню взаємодію з людьми, коли між виконавцем і шанувальниками виникає особлива атмосфера розуміння й відчуття. Концерти маестро на початку кар’єри не збирали велетенських стадіонів і тисяч фанатів. Проте безцінним було те, що кожен, хто приходив, робив це свідомо. Не заради розваги, а заради музики.
Матеріальні здобутки, гучні релізи популярних синглів, зйомки ефектних відеокліпів ніколи не були істинною метою виконавця. Петриненко бачив сенс у тому, щоб приносити користь людям, бути для слухачів важливим. Співак свого часу відмовився від можливості залишитися в США й будувати там кар’єру, бо не уявляв життя поза Батьківщиною. Україна була і залишається для нього не просто місцем народження. Артист любив її з дитинства, вільно ходив рідними вулицями.
Соціальна активність
Тарас Петриненко ще на початку 2000-х не мав власного сайту. Проте сьогодні маестро робить публікації на власній офіційній сторінці в Instagram, де ділиться з шанувальниками важливими здобутками та моментами з творчого життя.
Повномасштабне вторгнення застало зірку вдома, у передмісті Києва. Проте це не було для артиста несподіванкою: роки, проведені в росії, дали співакові чітке розуміння справжнього ставлення росіян до українського народу. Сьогодні попри поважний вік співак не полишає творчості: продовжує записувати нові пісні, активно їздить у гастрольні турне, бере участь у благодійних концертах як в Україні, так і за її межами. Вагомий внесок Тараса Петриненка в розвиток та популяризацію українських культури і мистецтва був відзначений на державному рівні.
Нагороди та відзнаки:
- Національна премія України імені Тараса Шевченка;
- Заслужений діяч мистецтв України;
- Народний артист України;
- Орден Свободи;
- Орден «За заслуги»;
- Національна легенда України.
В репертуарі Тараса Петриненка – десятки пісень, що стали символом душевної краси та сили українців. Багато композицій артист виконує в дуеті з талановитою співачкою Тетяною Горобець. Спільні роботи звучать і в музичних альбомах «Любов моя», «Господи, помилуй нас», «Я професійний раб». Серед найвідоміших шлягерів:
- «Пісня про пісню»;
- «Господи, помилуй нас»;
- «Любов моя»;
- «Зорепадом летять роки»;
- «Ми не закінчили розмову»;
- «Новий рік» та багато інших.
Дискографія:
- «Візерунки шляхів» (1976);
- «Я професійний раб» (1989);
- «Господи, помилуй нас» (1993);
- «Любов моя» (1998);
- «Тарас Петриненко та Тетяна Горобець — Збірка вибраних пісень»;
- «Рок-легенди України. Тарас Петриненко» (2003);
- «Краще» (2016).
У 2024 році Тарас Петриненко разом з Олександром Положинським випустили сингл «Час».
Цікаві факти про артиста:
- співак завжди підкреслює, що ніколи не мав стосунку до політики. Він – просто патріот своєї країни;
- артист виконав хіт «Україно» на інавгурації українського президента у 2005 році;
- якби не склалася кар’єра музиканта, Петриненко міг би бути водієм або бакенником (з дитинства цікавився обома професіями).
