HUMAN.EXE / КІНО ПІСЛЯ СЛІВ

HUMAN.EXE / КІНО ПІСЛЯ СЛІВ

березень - квітень 2026 / Київ / кінотеатр “Ліра”
Ця програма — подорож шведським кіно як внутрішнім станом людини. Вона рухається від юнацької надії до екзистенційної тиші, від кохання як імпульсу — до життя як споглядання.

Берґмана періоду зрілості:

• «Сьома печать», «Сунична галявина» та «Персона» формують центральний блок — кіно про страх смерті, памʼять, розщеплення особистості й мовчання між людьми. Це фільми, де кіно стає інструментом філософського дослідження людини, а не розповіддю історії.

«Примарний віз» Віктора Шестрема

• Він виконує роль ключового перехідного фільму програми. Він поєднує німе кіно з духовним і психологічним всесвітом Інгмара Бергмана. Через образи смерті, провини, пам’яті та спокути фільм вводить кіно як моральний суд, а не як видовищe. Попри те, що стрічка створена в епоху німого кіно, вона вже говорить мовою внутрішнього судження, відповідальності та екзистенційних наслідків. Цей фільм позначає перехід від фізичної дії до кіно совісті. Показ відбувається у супроводі живого хору «Чесний Вертеп», що підсилює відчуття ритуалу та неминучості. Хорове звучання додає фільму сакрального виміру, перетворюючи перегляд на спільне переживання — між кіносеансом і реквіємом.

Трилогія Роя Андерссона:

• «Пісні з другого поверху», «Ти, що живеш», «Голуб сидів на гілці, міркуючи про життя». Після крику, страху і болю Берґмана приходить холодна дистанція, іронія й споглядання. Людина більше не герой і не жертва — вона частина абсурдного, зупиненого світу. Це кіно про життя після великих відповідей.

Кіно тут стає способом прожити людину — від першого почуття до прийняття самого факту життя.