Лідія Яремчук

Лідія Григорівна Яремчук

Дата народження – 8 грудня 1945 року

Місто – Київ (Україна)

Мова – українська

Діяльність – актриса театру та кіно

Становлення артистки

Лідія Яремчук – українська акторка театру і кіно, народна артистка України. Майбутня зірка великої сцени народилася та зростала в Києві. З юних років дівчина була зачарована мистецтвом і творчістю. Цікавилася новинами культури. Лідія захоплювалася класичною літературою, із задоволенням декламувала поезію, слухала музичні композиції. Особливо приваблювали жанри опери, балету і драми. Театр став для захопленої глядачки другою домівкою, куди вона прагнула потрапити чи не щодня. Саме там зародилася пристрасть Лідії до сцени. Природний акторський талант дівчина розвивала у студії «Художнього слова».

Важко уявити, що Лідія могла обрати інший шлях, поступившись бажанню батьків. У 1968 році Яремчук закінчила Київський державний інститут театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого. У дипломній виставі зіграла Гелену із п’єси «Варшавська мелодія» Леоніда Зоріна. Успішний виступ відкрив перед випускницею двері київських театрів та надавав перспективи співпраці з кращими творчими групами й режисерами. Та вибір актриса зробила на користь Театру імені Лесі Українки.

Творчий шлях

До колективу Театру імені Лесі Українки Лідія Яремчук приєдналася в 1968 році. Хоча серце Яремчук прагнуло до ролей за творами класиків, репертуар театру на той час складався переважно з радянської драматургії. Це не завадило майстрині розкривати власні харизму й талант, які згодом стали окрасою української сцени. Популярність, визнання та любов тисяч шанувальників отримала, виконуючи такі ролі як:

Долорес («Камінний господар» Лесі Українки);
пані Янкович («ОБЕЖ» Нушича);
Леонсія («Будинок, де все шкереберть» Портеса);
Мама («Двері грюкають» Фермо);
Варя («Вишневий сад» Чехова) та інші.

Кінематографічний дебют актриси відбувся у фільмі «Хліб і сіль», де Яремчук зіграла головну роль – Христину. Яскрава харизма і акторські здібності привернули увагу режисерів та продюсерів. Тож фільмографія виконавиці кіноролей поповнилася наступними роботами:

«Біле коло» (Ярина);
«Дорога на Січ»;
«Острів любові»;
«Спасибі за те, що ти є…»;
«Небо в горошок»;
«Загадай бажання» та іншими.

Стиль та розвиток актриси

Лідія Яремчук мала змогу працювати з багатьма режисерами. І кожен з них певною мірою вплинув на її становлення як акторки. Дехто допоміг розкритися, інші ж не дали нічого у плані творчості. Зірка переконана: актор не має бути просто виконавцем чужих вказівок, а режисер – диктатором. Лідія Григорівна дійсно продуктивна лише в атмосфері співпраці та взаєморозуміння. Характер у Яремчук запальний, проте виховання не дозволяє актрисі втрачати самоконтроль. Однак, якщо вона стикається з несправедливістю, мовчати не буде – обов’язково висловить усе, що думає.

Лідія Яремчук переконана: у мистецтві для глядача не може бути відчуття безвиході. Негативу і без того вистачає в реальному житті. Театр має дарувати аудиторії добро, світлі думки та глибокі відчуття. Кожна вистава виконує свою місію: одна змушує замислитися, друга – відчути, інші просто допомагають перезавантажитися емоційно та насолодитися моментом. Усе залежить від задуму творців.

Щовечора на сцені, незалежно від її розмірів, розгортається одвічна боротьба добра і зла. Та головне завдання актора – не просто привернути увагу глядача, а й утримати її до фінальної завіси. Змусити співпереживати, вірити й відчувати.

Лідія Яремчук вважає, що мистецтво має трансформуватися разом із часом. Епохи змінюються, з’являються нові театральні форми. І це – природний процес. Однак, на переконання мисткині, якими б сучасними чи експериментальними не ставали вистави, моральні цінності завжди мають залишатися незмінним орієнтиром.