Тамара Яценко

• Повне ім’я – Яценко Тамара Олександрівна
• Дата народження – 19 серпня 1955 року
• Місце народження – с. Горенка (Україна)
• Діяльність – актриса театру та кіно

Становлення артистки

Тамара Яценко – українська актриса театру і кіно. Варто одразу зазначити, що біографію легендарної актриси Яценко Тамари Олександрівни іноді змішують із життєписом іншої відомої українки – науковиці та психологині Яценко Тамари Семенівни. Вочевидь, причиною є те, що обидві українки є публічними постатями та успішні кожна у своїй сфері.

Тамара Яценко народилася на Київщині у звичайній родині, далекій від театральних куліс, але мрія про сцену з’явилася в дівчини дуже рано. Майбутня актриса з дитинства тягнулася до мистецтва, уважно спостерігала за людьми й на інтуїтивному рівні вчилася відчувати характер та емоцію. Єдиним творчим містком у родині був батько Олександр Яценко, який професійно грав на гармоні й, напевно, прищепив доньці любов до живого звучання та ритму.

Як Тамара Олександрівна зазначала у своїх інтерв’ю, після школи вона свідомо обрала сцену – вступила до театральної студії при академічному драматичному театрі імені Івана Франка, яку закінчила 1975 року. Згодом продовжила професійне вдосконалення в Російській академії театрального мистецтва, сформувавши ґрунтовну акторську базу, що стала основою її подальшої творчої біографії та багаторічної роботи в театрі, кіно й на телебаченні.

Театральна кар’єра

Із 1979 року Тамара Олександрівна Яценко пов’язала своє життя з Київським молодіжним театром (нині – Київський академічний Молодий театр), де швидко стала примою трупи. Саме тут актриса створила десятки сценічних образів, які глядачі впізнають з перших хвилин. Абсолютним символом її театральної кар’єри стала Проня Прокопівна у виставі «За двома зайцями» – роль, зіграна на сцені понад сімсот разів. Така кількість виступів не перетворила образ на шаблон: навпаки, талановита й харизматична мисткиня щоразу знаходила нові інтонації, підтексти й комедійні акценти.

У 2003–2005 роках Тамара Олександрівна Яценко працювала директором і художнім керівником Київського коледжу театру й кіно, передаючи досвід молодим акторам. Паралельно актриса співпрацює з Київським драматичним театром «Браво», бере участь в антрепризних виставах і продовжує активне життя на сцені.

Ролі та вистави Тамари Яценко:

• Проня Прокопівна — «За двома зайцями» М. Старицький;
• Мачуха — «Попелюшка» А. Спадавеккіа;
• Беттіна — «Циліндр» Е. де Філіппо;
• Ортанс — «Оркестр» Ж. Ануй;
• Баба — «Чудна баба» Н. Садур;
• Катерина — «Сватання на Гончарівці» Г. Квітка-Основ'яненко;
• Мотря — «Шельменко-денщик» Г. Квітка-Основ'яненко;
• Мадам Александра — «Голубка» Ж. Ануй;
• Свиня — «Звичайна історія» М. Ладо та інші.

Роботи в кіно та на ТБ

Паралельно з театром стрімко розвивалася й екранна кар’єра Тамари Яценко. Вона знімалася у фільмах і серіалах різних жанрів – від легкої комедії до психологічної драми, що дозволило розкрити широту акторського діапазону. Особливу популярність принесла участь у культовому «Шоу довгоносиків», де яскрава актриса стала єдиною жінкою в основному складі та створила цілу галерею гротескних образів.

Актриса також брала участь у гумористичних телепроєктах «Мамаду» та «Весела хата», працювала в озвученні мультфільмів, додаючи персонажам впізнаваний голос і характер. Зокрема, голос Тамари Олександрівни звучить у мультиплікаційних фільмах:

• «Нікчемний я» (мати Гру);
• «Русалонька» (Урсула).

Поява Тамари Яценко на телебаченні завжди означала живу енергію, точне відчуття ритму й миттєвий контакт з аудиторією. Акторка знялася у понад 70 кінороботах:

• «Трест, що луснув» (1981, Троттер);
• «Мина Мазайло»;
• «Народний Малахій» (1991, матір і бандерша);
• «Сад Гетсиманський» (1993, Клава з НКВС);
• «Пастка» (1994);
• «Завтра буде завтра» (телесеріал, 2002);
• «Леся + Рома» (телесеріал, 2004, мама Лесі) та багатьох інших.

Впізнавані образи

Тамара Олександрівна – актриса з яскравою індивідуальністю, якій підвладні гротеск, буффонада й тонка психологічна драма. Стиль актриси легко впізнається – точний, емоційний, із відчуттям міри та внутрішньої свободи. Найбільш відомі ролі Тамари Олександрівни давно стали легендарними:

• Проня Прокопівна («За двома зайцями») – відомий сценічний образ, що приніс Яценко статус «Проні номер один» на українській сцені;
• персонажі «Шоу довгоносиків» – ціла галерея комедійних жіночих типажів, які зробили Тамару Яценко впізнаваною для мільйонів глядачів телебачення;
• мати Лесі («Леся + Рома») – роль у популярному серіалі, де комедійний талант поєднався з життєвою правдою;
• Мадам Александра («Голубка») – драматична робота, за яку актриса отримала премію «Київська пектораль», довівши, що її ролі виходять далеко за межі комедії.

Відзнаки та професійні статуси

Тамара Яценко неодноразово наголошувала в інтервʼю, що для неї головне – живий діалог із глядачем. Навіть у складні періоди вона залишалася в Україні, підтримувала колег, грала у виставах і зберігала театральну культуру там, де вона народжується – на сцені. Її професійний шлях став орієнтиром для молодших акторів, яким вона щедро передавала досвід і впевненість у професії.

За внесок у мистецтво актриса отримала звання народної артистки України, була відзначена премією «Київська пектораль» та іншими нагородами, що засвідчили авторитет і вагу Тамари Олександрівни в українському культурному просторі. Серед відзнак акторки:

• премія «Дебют» (театральний фестиваль у м. Суми (1982);
• Театральна премія М. Бойченка (1983);
• Літературно-художня премія імені М. Старицького (2003) (за виконання ролі Проні Прокопівни у п’єсі «За двома зайцями»);
• премія «Київська пектораль» (2007) у номінації «Найкраща роль другого плану» (за роль мадам Александри у спектаклі «Голубка»).